INTERVIEW_KAZMINA
INTERVIEW_ANTI
INTERVIEW_PRONINA
KARTA
INTERVIEW_PLATANOVA
INTERVIEW_NATALKA
У мене було відчуття, що якщо ти під водою, то, по-перше, маєш змогу бачити, що над нею, а по-друге, маєш змогу виплисти на поверхню.
Звісно, те, що ти бачиш із глибини, – дуже умовна інформація, візуальна оргія, яка має абсолютно інший зміст, допоки ти внизу. І насолоджуватися нею є сенс лише з-під води, бо вже коли випливеш, то зустрінеш нову реальність. Русалка лишала криваві сліди. Вона це свідомо вибрала і прийняла, але що було б, якби обрала інше?
І це, власне, веде до другого питання: чи достатньо лише кіл на воді, слідів нашого дихання, що свідчили б про нашу присутність? Чи варто виринати і свідчити голосно?
Словом, «На глибині», або «Андервотер», мені видавалось чимось складнішим за «Андеграунд». Тому я вирішила саме так назвати фільм, який почала знімати в 2016 році.
Цей фільм мав бути просто фіксацією того, що бачу навколо, з чим взаємодію, чим переймаюсь, чому емпатую.
Назвою фільму могло бути:
«Створення колективного архіву різноманітних, часто пов’язаних із насильством знань і досвідів чотирьох українських художниць».
Починалося не з чотирьох, а з більшої кількості людей.
Те, як я сфокусувалася на історіях лише трьох художниць і собі згодом, – цікава подорож.
Це подорож через власні тіло й пам’ять. Співвідносячи себе з Машею, Ксенією чи АнтіГонною, я можу тепер сказати, що ми дуже схожі. Дуже проста річ насправді. Логічна.
Отже, «Андервотер» – це фільм про мене та ще трьох жінок, із якими в нас багато схожих історій. Історій, які сформували нас. Словом, у нас багато спільного. У тому, як ми бачимо реальність. У тому, як наше тіло вписане в неї.
Чи зрозуміло це? Чи зрозуміло, що я пишу?
Чи цікаво було б глядачкам із різних частин світу побачити такий фільм? Невідомо.
Тому в нас є логлайн і синопсис.
Оксана Казьміна
Звісно, те, що ти бачиш із глибини, – дуже умовна інформація, візуальна оргія, яка має абсолютно інший зміст, допоки ти внизу. І насолоджуватися нею є сенс лише з-під води, бо вже коли випливеш, то зустрінеш нову реальність. Русалка лишала криваві сліди. Вона це свідомо вибрала і прийняла, але що було б, якби обрала інше?
І це, власне, веде до другого питання: чи достатньо лише кіл на воді, слідів нашого дихання, що свідчили б про нашу присутність? Чи варто виринати і свідчити голосно?
Словом, «На глибині», або «Андервотер», мені видавалось чимось складнішим за «Андеграунд». Тому я вирішила саме так назвати фільм, який почала знімати в 2016 році.
Цей фільм мав бути просто фіксацією того, що бачу навколо, з чим взаємодію, чим переймаюсь, чому емпатую.
Назвою фільму могло бути:
«Створення колективного архіву різноманітних, часто пов’язаних із насильством знань і досвідів чотирьох українських художниць».
Починалося не з чотирьох, а з більшої кількості людей.
Те, як я сфокусувалася на історіях лише трьох художниць і собі згодом, – цікава подорож.
Це подорож через власні тіло й пам’ять. Співвідносячи себе з Машею, Ксенією чи АнтіГонною, я можу тепер сказати, що ми дуже схожі. Дуже проста річ насправді. Логічна.
Отже, «Андервотер» – це фільм про мене та ще трьох жінок, із якими в нас багато схожих історій. Історій, які сформували нас. Словом, у нас багато спільного. У тому, як ми бачимо реальність. У тому, як наше тіло вписане в неї.
Чи зрозуміло це? Чи зрозуміло, що я пишу?
Чи цікаво було б глядачкам із різних частин світу побачити такий фільм? Невідомо.
Тому в нас є логлайн і синопсис.
Оксана Казьміна
⋅.˳˳.⋅ॱ˙˙ॱ⋅.˳˳.⋅ॱ˙˙ॱᐧ.˳˳.⋅⋅.˳˳.⋅ॱ˙˙ॱ⋅.˳˳.⋅ॱ˙˙ॱᐧ.˳˳.⋅
Відправні точки центральної частини виставки – інтерв’ю кураторок із учасницями фільму «На глибині» (Underwater), записані під час резиденції «Underwater. Щасливцеве» у червні 2021 року. Від кожного інтерв’ю можна подорожувати індивідуальними «грибницями» учасниць, які в багатьох точках перетинаються одна з одною, сплітаючись у єдине тіло (навігаційна підказка: звертайте увагу на кольори). Переважна частина виставки складається з відео та аудіо, створених у процесі роботи над фільмом протягом 2016–2021 років і наданих режисеркою Оксаною Казьміною, а також інших матеріалів, наданих продюсеркою Юлією Сердюковою. Більшу частину відео знімали Оксана Казьміна та Наталка Дяченко, якщо не вказано інше.
Окрім того, в кожній індивідуальній «грибниці» розміщені роботи учасниць, створені спеціально для виставки. Ці роботи не є безпосередньо матеріалом фільму, а скоріше рефлексіями за темою проєкту Underwater: вони спровоковані тими взаєминами, що супроводжували як процес роботи над фільмом, так і перебування на резиденції. Розмова Оксани Казьміної з кураторками є водночас її роботою для виставки.
В інтерв’ю з учасницями виставки згадується спільний перегляд фільму. Йдеться про закритий перегляд першої монтажної версії (так званий assembly cut), зібраної Оксаною з відзнятого на той момент матеріалу наприкінці 2020 року.
Як зазначено в кураторському тексті (експлікації) до виставки, ми не втручались в оригінальні відео- та аудіоматеріали фільму. За винятком випадків, коли потрібно було видалити частину інформації з міркувань безпеки. Такі місця позначені словом «reducted» або характерним звуком.
Звертаємо вашу увагу на те, що деякі матеріали виставки можуть викликати неприємні почуття з різних причин. Ми попереджаємо про можливі «тригери» під кожним відео окремо. Якщо ви вважаєте, що варто додати таке попередження там, де його немає, будь ласка, напишіть нам на електронну адресу dokvira.cam@gmail.com (а також надсилайте нам свої відгуки та коментарі на виставку).
Згідно з українським законодавством, значна частина матеріалів виставки не призначена для перегляду неповнолітніми особами.
Окрім того, в кожній індивідуальній «грибниці» розміщені роботи учасниць, створені спеціально для виставки. Ці роботи не є безпосередньо матеріалом фільму, а скоріше рефлексіями за темою проєкту Underwater: вони спровоковані тими взаєминами, що супроводжували як процес роботи над фільмом, так і перебування на резиденції. Розмова Оксани Казьміної з кураторками є водночас її роботою для виставки.
В інтерв’ю з учасницями виставки згадується спільний перегляд фільму. Йдеться про закритий перегляд першої монтажної версії (так званий assembly cut), зібраної Оксаною з відзнятого на той момент матеріалу наприкінці 2020 року.
Як зазначено в кураторському тексті (експлікації) до виставки, ми не втручались в оригінальні відео- та аудіоматеріали фільму. За винятком випадків, коли потрібно було видалити частину інформації з міркувань безпеки. Такі місця позначені словом «reducted» або характерним звуком.
Звертаємо вашу увагу на те, що деякі матеріали виставки можуть викликати неприємні почуття з різних причин. Ми попереджаємо про можливі «тригери» під кожним відео окремо. Якщо ви вважаєте, що варто додати таке попередження там, де його немає, будь ласка, напишіть нам на електронну адресу dokvira.cam@gmail.com (а також надсилайте нам свої відгуки та коментарі на виставку).
Згідно з українським законодавством, значна частина матеріалів виставки не призначена для перегляду неповнолітніми особами.
